Олександра Губарєва
Іноді буває важко дотримуватися нейтралітету. Одного разу, коли на Прайді йшла колона, я була така рада, що в нас взагалі таке відбувається, що це все реально, то навіть пустила сльозу… Але потім зібралася і зрозуміла, що я знаходжуся на "роботі", а це означає, що всі свої "принципи і цінності" потрібно відкласти до того моменту, поки я не зніму жилетку.

Порівнюючи перше і останнє волонтерство, я помічаю зміни, вже бачу знайомі обличчя. Я вважаю, що це заслуга ОЗОНу, волонтерів, які приходять на мирні зібрання, спілкуються з поліцією та учасниками, розповідають, хто ми і що ми робимо, популяризуючи це таким чином.

Я й сама змінилася. Зрозуміла, наскільки важливо мати активну громадянську позицію, вміти знаходити контакт з різними людьми, ставитися до них з розумінням, входити в становище інших та багато іншого. Я дуже пишаюся тим, що я роблю в ОЗОНі, мені подобається, що потрапила в правозахисну сферу. Я відчуваю, що роблю важливу справу для себе, для громадян і для держави.
ОЗОН зацікавив мене своєю відкритістю до нових людей та затишком. Тут тобі дають відчути, що ти важливий. І не тільки для них, а для своєї держави. Тут можна навчитися багатьом речам: і спілкуванню з людьми, і самоорганізації, і якимось юридичним штучкам!

Більше за все мені запам'яталась фраза після ЛГБТ-прайду, в нашому офісі хтось сказав: "Блін, шкода, що все пройшло мирно, навіть ніякої жесті не було…". Звісно, це все іронія, ми насправді дуже милі та гуманні, просто коли починаєш волонтерити на таких заходах, завжди готуєшся до "найгіршого".